Проблемне навчання як один із шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів

Проблемне навчання як один із шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів

Одним з напрямків, дуже поширених в сучасній теорії та практиці навчання — є проблемне навчання. Значимість проблемного навчання полягає в активізації творчої самостійності учнів. Витоки проблемного навчання можна бачити вже в евристичних бесідах Сократа. Він мав здатність створювати умови для народження мудрості, ведучи своїх учнів за допомогою запитань та логіки побудови бесіди до протиріччя та до необхідного висновку.

Суть проблемного навчання полягає створенні особливих ситуацій у навчальному процесі, у яких учні виявляють протиріччя між старим та новим, відомим та невідомим, даною і

шуканою величиною, між умовами та вимогою. Саме в таких ситуаціях відбувається складна робота думки. У цьому процесі учень виявляє здивування, формулює гіпотезу, здогадку, приймає рішення, доводить, перевіряє правильність розв'язання, оцінювання вибраних шляхів розв'язання. Таким чином, проблемне навчання розвиває творчі можливості, дослідницьке мислення у  учнів.

Актуальність проблемного навчання полягає у тому, що він у на відміну від традиційного доставляє учням радість самостійного пошуку і відкриття, а  найголовніше, забезпечує розвиток пізнавальної самостійності учнів, їх творчій активності. Воно цілеспрямоване на те, щоб сформувати у учнів необхідну систему знань, умінь і навиків, і досягти високого рівня розвитку учнів, розвитку здатності до самонавчання, самоосвіти.

У чому сутність проблемного навчання? Його трактують як принцип навчання, як новий тип процесу, як метод навчання, як і нова дидактична система.

Розроблено різні рівні проблемного навчання. Перший являє собою проблемний виклад матеріалу вчителем. Проблемним виклад вважається тоді, коли вчитель зіставляє різні точки зору, думки, їх боротьбу, а також показує наукове розуміння проблеми. Другий рівень полягає в тому, що вчитель дає проблему, також робить виклад різних суперечливих поглядів, підходів, а розв'язується проблема учнями під керівництвом вчителя. Третій — вчитель ставить проблему, готує грунт для розв'язання та керує пошуком розв'язання проблеми.

Зараз перед  навчанням і вихованням ставляться широкі завдання: при повідомленні технічних знань, розвивати самостійне творче мислення, виховувати психологічну готовність до праці, яка передбачає виховання інтересу, розвиток самостійності, ініціативності, а також вольові якості.

Навчальну проблему необхідно розуміти як результат процесу пізнання, який вказує на пусті місця в системі знань, виявляє протиріччя між знанням і незнанням і напрямлений на подолання цього протиріччя.

Поряд з поняттям "проблема" вживається поняття "проблемна ситуація". Під останньою слід розуміти створення такої сукупності умов для пізнання нового, за якої учень відчував би недостатність своїх знань, перед ним виникали б певні труднощі в розв’язанні нових завдань і водночас було б бажання подолати їх.

Процес навчання, який відтворює в своїх істотних рисах процес мислення і носить активно – пошуковий характер, називають проблемним. Проблемне навчання полягає в створенні перед учнями проблемної ситуації, в її усвідомленні та розв’язанні в ході спільної діяльності учнів і вчителів при оптимальній самостійності перших і загальному керівництві останнього. Результатом проблемного навчання має бути знаходження учнями загальних принципів розв’язання теоретичних та практичних задач.

Проблемне викладання – це створення учителем системи проблемної ситуації під час викладання навчального матеріалу та управління діяльністю учнів, коли вони розв’язують поставленні проблеми.

Основні етапи проблемного навчання: 1) Створення проблемної ситуації; 2) Формування проблеми; 3) Встановлення способів розв’язання проблеми; 4) Розв’язання проблеми; 5) Підсумки та перевірка встановленої залежності.

Проблемне навчання починається із створення проблемної ситуації, яка виникає під час розповіді вчителя, спостереження, розгляду схем, аналізу якогось процесу, практичної діяльності тощо.

Нині проблемне навчання розуміють як таку організацію навчальних занять, яка передбачає активну самостійну діяльність учнів та створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій.Проблемні ситуації можуть бути різні: за змістом невідомого, за рівнем проблемності та іншими методичними особливостями.У сучасній теорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуацій: психологічну і педагогічну. Перша стосується учнів, друга – організації навчального процесу.

Педагогічна проблемна ситуація створюється за допомогою активізуючих дій, запитань вчителя, що наголошує на новизні, важливості, значущості та відмінності об’єкта пізнання. Психологічні проблемні ситуації завжди індивідуальні і використовуються на всіх етапах процесу навчання (засвоєння, закріплення, контроль).

Учитель створює проблемну ситуацію, спрямовує учнів на її розв’язання, і в нього формують нові знання, він оволодіває новим способом дій. Слід враховувати, що проблемне навчання потребує диференційованого та індивідуального підходу.

Проблемна ситуація  включає три головні компоненти: а) необхідність виконання такої дії, при якій виникає пізнавальна потреба в новому невідомому відношенні, способі чи умові дії; б) невідоме, яке повинно бути розкритим у виникаючій проблемній ситуації; в) можливість учнів у виконанні поставленого завдання, в аналізі умов та відкритті невідомого.

Проблемні ситуації відіграють суперечливу роль у навчанні, яка за одних умов може сприяти виникненню стану емоційного піднесення, активності  учня, інтересу до навчання, адекватної оцінки учнем своїх інтелектуальних можливостей, а за інших — стан невдоволеності, негативного ставлення до навчання. Часто проблемна ситуація має дезорганізуючий вплив на теоретично непідготовленого учня і навпаки, добре підготовленого учня вона захоплює, активізує та стимулює до пошуку.

Методичні прийоми створення проблемних ситуацій:

-   вчитель підводить учнів до протиріччя і пропонує їм самостійно знайти спосіб його уникнення;

-   викладає одне і те саме питання з різних точок зору;

-   пропонує  учням  розглянути явище з різних позицій (наприклад, юриста, педагога, фінансиста);

-   спонукає учнів робити узагальнення, висновки з ситуацій, порівнювати факти;

-   ставить конкретне питання (на узагальнення, обгрунтування, міркування);

-   визначає проблемні, теоретичні і практичні завдання (наприклад, дослідницькі);

-   ставить проблемні завдання (наприклад, з недостатнім або залишковими вихідними даними, з помилками, з обмеженим часом ).

Основа проблемної ситуації – суперечність між старими знаннями і новими фактами, які не можна пояснити на основі старих знань. Першою ознакою проблемної ситуації в навчанні є створення трудності, для подолання якої учень повинен виявити власну розумову діяльність. Проблемна ситуація повинна бути важливою для учня, а її створення пов’язане з його інтересами і досвідом. Тоді проблемна ситуація забезпечить піднесення емоційного стану учня, збудить його інтерес до нового, створить сприятливі умови для активізації пізнавальної діяльності.

Проблемні методи – це методи, які передбачають створення проблемних ситуацій, активну пізнавальну діяльність учнів, тобто пошук і розв’язання складних питань, що потребують актуалізації знань, аналізу, вміння бачити за окремими фактами явища, закони.

Технологічна схема проблемного навчання: учитель створює проблемну ситуацію, заохочує учнів метою її вирішення, організовує пошук рішення.

Проблемне викладання – навчання як один з основних напрямків технологізації освіти

В сучасних умовах, коли обсяг необхідних для людини знань різко і швидко зростає, вже неможливо робити головну ставку на засвоєння певної суми фактів. Важливо прищеплювати вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись у стрімкому потоці науково – технічної інформації. Розв’язання цього завдання в активізації навчального процесу це – розвиток творчих і пізнавальних здібностей учнів, формування у них навичок самостійного здобуття знань.

Сучасні темпи розвитку науки, техніки та виробництва, змінюють саме поняття змісту освіти. Крім знань, умінь і навичок у зміст освіти необхідно ввести завдання формування розвитку пізнавальних здібностей учнів, рис творчої діяльності.

Метод проблемного навчання дає хороші результати на уроках. Сучасне виробництво ставить задачі, в ході розв’язання яких необхідно здійснити пошук. Одну і ту саму технічну задачу можна розв’язати по – різному, з використанням різних технічних знань. А це зовсім не байдуже. Знайдений розв’язок хоч і можна реалізувати, але він може виявитися неекономічним, недоцільним. Тому навчання, побудоване за принципом повідомлення готових знань, не приведе працівника до творчого пошуку.

Постановка навчальної проблеми, її формування – важливий етап проблемного навчання. Він має свої закономірності, які слід знати для правильної організації навчання. Процес постановки проблеми має декілька етапів: а) аналіз проблемної ситуації; б) усвідомлення суті затруднення – "побачити" проблему; в) словесне формування проблеми.

При постановці проблеми слід пам’ятати, що:

1.Перед поставкою проблеми слід повторити ті знання, які потрібні для розв’язання поставленої проблеми;

2.Необхідно дотримуватись принципу доступності;

3.Учні повинні розв’язувати навчальні проблеми, тобто їх слід навчити прийомів відокремлення відомого від невідомого, виділення невідомого і зосередження на ньому ува-ги.

У навчання деякі проблеми мають декілька розв’язків зокрема під час застосування теоре-тичних положень на практиці. Тому вчитель повинен передбачити можливі варіанти відпові-дей і в ході розв’язання направити їх мислення в бік раціональних розв’язків. Робити це тре-ба коректно, не перебиваючи думки учня, постановкою невірної або нераціональної відповіді у "безвихідь".

Проблему можна поставити з метою зосередження уваги на головному.Проблемну ситуацію можна створювати і виконуючи практичні завдання.А. Дістервег писав: "Поганий вчитель підносить істину, хороший – її знаходить".  При виникненні проблем в ході практичної роботи учень бачить їх природність, відчуває, що від його розумових зусиль залежить результат роботи. Тому вчитель повинен творчо підходити до процесу навчання під час практичної роботи, виходячи з індивідуальних особливостей учнів, уміло втручатися в хід пошуку учня в тій або іншій проблемі.

Розв’язуючи проблеми, учні вдаються до використання спеціальної літератури, кваліфіко-ваної консультації дорослих. Вони часто помиляються, вибираючи шлях розв’язання пробле-ми, самі впевнюються в неправильності вибору шляху і знову повертаються назад. Коли ж проблема розв’язана – немає меж радості.  Вчителі повинні володіти методичними прийома-ми емоційного впливу на учнів перед створенням чи в процесі створення проблемної ситу-ації.

 Проблемну ситуацію можна створити під час будь – якого виду занять, і в усіх випадках спільним є підвищення розумової активності учнів.

Постановка проблеми, виникнення проблемної ситуації – лише початок розумової діяльності учнів. Результат навчання в основному залежить від вибору правильного ходу розв’язання проблеми. Тому завдання вчителя в цьому напрямі – це розкриття учнями закономірностей, процесу розв’язання проблем. Формуючи в учнів уміння розв’язувати проблеми, слід спира-тися на існуючий у них деякий досвід у розв’язанні життєвих проблем, враховуючи при цьому їхні вікові особливості. План за ким рекомендується розв’язувати проблеми, перед-бачає чотири етапи: а) розуміння поставленої проблеми або формулювання її; б) складання плану розв’язання проблеми; в) здійснення плану; д) дослідження розвитку.

Розуміння поставленої проблеми учнями здебільшого залежить від учителя, тому що він, знаючи індивідуальні особливості учня може відповідно розгорнути проблему, більше або менше активізувати потрібні знання, тобто може "добитися" розуміння проблеми. Складання плану проблеми – це цілком самостійна робота учнів, і на формування цих вмінь учителеві слід звернути особливу увагу. Планування вже само по собі є засвоєнням нових знань, оскільки грунтується на аналізі проблемної ситуації. Скласти план розв’язання проблеми – це означає вибрати варіант розв’язання, що грунтується на тому чи іншому припущенні. Процес розв’язання навчальної проблеми закінчується формулюванням висновків, та перевіркою їх правильності на практиці. Важливим на цьому етапі є і аналіз помилок, бо він навчає правильних прийомів розв’язання проблем.

Самим ефективним методом розв’язання проблем є систематичне їх розв’язання, оскільки прийоми будь – яких дій можна засвоїти тільки в процесі самих дій. У ході розв’язання проблем важлива керівна роль вчителя. Він спрямовую хід думки учнів на аналіз фактів, порівняння і висновки, веде від неправильних висновків до обгрунтування припущень і їх підтвердженням фактами. Слід пам’ятати, що допомога вчителя ефективніша не на початку розв’язання проблеми, а після спроб розв’язати її.

Коротко сформульовані правила організації проблемного навчання на уроках  можна подати в такій послідовності:

1.Зміст основного матеріалу вчитель повинен готувати так, щоб поняття давалися не як гото-ві висновки, а щоб учні самі дійшли до них шляхом логічних доказів.

2.Навчання починати з повторення попередніх знань, умінь і навичок (розв’язанням задач, постановкою питань, виконанням робіт, пов’язаних із застосуванням необхідних умінь і навичок).

3.Створення проблемної ситуації перед учнями полягає в постановці такого теоретичного або практичного завдання, під час виконання якого учні здобувають нові знання.

4.Проблемне завдання повинно відповідати розумовим можливостям учнів, тобто слід додержувати дидактичного принципу доступності.

5.Нові поняття і принципи, потрібні для розв’язання навчальної проблеми, слід вводити як через розв’язання часткових проблем, які передбачають ці поняття і принципи, так і через пояснення їх суті вчителем.

6.Направляти хід розв’язання проблеми через поточний аналіз дій учнів і забезпеченням необхідними джерелами інформації.

7.Керувати ходом аналізу результатів, допомагати учням систематизувати і узагальнювати знання.

8.Здобутий результат у вигляді теоретичних положень закріпити практичними діями і навпаки.

Проблемне навчання приводить до появи нової структури діяльності вчителя з повідомленням навчального матеріалу учням. Вчитель повідомляє фактичний матеріал, описує його і пояснює на фоні створених ним проблемних ситуацій, пробуджуючи учнів до часткової або повної самостійної пізнавальної діяльності. Але слід знати, що проблемне викладання матеріалу базується на раціональному поєднанні проблемних та інформаційних питань, задач і завдань, слова і наочності. Співвідношення пояснень вчителя і самостійної пізнавальної діяльності учнів пояснюючий момент викладання не зникає повністю; вчитель направляє пізнавальну діяльність учнів з розв’язанням задач порадами, консультаціями, вказівками тощо. Вчитель повинен поставити роботу так, щоб у спільній діяльності з учнями підвищувався рівень їх розумового розвитку і збільшувались їх творчі можливості.

Значні вимоги проблемне навчання ставить до мови вчителя. Точне словесне формулювання думки – важлива умова правильної постановки проблеми. А правильне розуміння учнями поставленої проблеми великою мірою полегшує її розв’язання, тому що учні швидко виділяють головне і зосереджують на ньому увагу.

Оскільки технічна термінологія специфічна, то вчитель із самого початку навчання повинен розкривати зміст нових технічних термінів, навіть вдаючись до з’ясування історії їх виникнення.Слід зазначити, що проблемне навчання ставить значні вимоги до ерудиції вчителя, а знання програми з різних предметів вчителю необхідні.Проблемне навчання можна організувати під час усіх видів занять, звичайно, якщо вчитель володіє методикою проблемного навчання.

Найбільші можливості проблемного навчання в трудовому навчанні головним чином на етапі засвоєння нових знань, формуванні наукових понять і під час розв’язання практичних задач.

Отже, можна зробити висновок, що в процесі навчання самостійне засвоєння знань шляхом розв’язання навчальних проблем поєднується з пояснювально-ілюстративним засвоєнням знань. Проблемне навчання слід розуміти як тип навчання, який сприяє розвитку особистості учня, його розуму, мислення, пам’яті, інтелектуальної активності.Учитель має кожен урок будувати так, щоб в учнів постійно був стійкий інтерес, навчальна активність і бажання творити і пізнавати. Беззастосування ефективних педагогічних ідей і технологій не обійтися. Дотаких технологій відносять проблемне навчання. Проблемне навчання - основна органі-зація учбових занять, яка сприяє створенню під керівництвом вчителя проблемних ситуацій й активнусамостійну діяльність учнів з їх вирішенням, в наслідок чого івідбувається розвиток розумових здібностей та творче оволодінняпрофесійними знаннями, навичками, вміннями. Пізнавальна самостійністьучнів в навчанні визначається як властивість особистості - готовність дооволодіння знаннями своїми силами. Пізнавальна активність полягає в тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи,синтезуючи, узагальнюючи та конкретизуючи фактичний матеріал, сам шукаєта одержує нову інформацію. Розумовий пошук - складний процес, він, якправило, починається з проблемної ситуації, проблеми. Але не всякийпошук пов'язаний із виникненням проблеми. Якщо учитель дає завданняучням, указавши, як його виконати, то навіть самостійний пошук не будерішенням проблеми.

Виховання активної життєвої позиції, наукового світогляду учніворганічно пов'язано з формуванням їх мислення, розвитком таудосконаленням усіх розумових якостей. Наявність протиріч між сучаснимрівнем наукових знань й змістом освіти повинна постійно врахову-ватись впрактиці навчання. Необхідно вчити учнів мислити, мислити самостійно,творчо.